Чалыкушу в современной обработке Турецкая Энеида

Жив колись собі козак,
Прозивався він Бурак,
Мав Велику хату,стайню,
І лікарню, і ливарню..
От, послухайте, малята,
Шо з ним сталося на свята.
Було це під вечір, зорі
Вкрили небо. Ніч турецька.
Зирк- аж оченьки дівочі
Щось примітили зненацька!
Ба! Та Ну! Та ж це мій братчик!
Біля нього- щось гидотне...
І цілює його, матко!
От мерзотнику,охоче!!
Як ти, курво,смієш лаби
Простягати до хлопчини?
Він невинний! Злізу з лаври
Й надаю тобі по спині!
Будеш рік не розгинатись
Обминати нашу хату!
Як ти смієш роздягатись
І цнотливість роздавати?
Мій кузен- козак тименний!
До горілки не привчений!
Поважає тата й неньку,
І сестричку ту, "слабеньку".
Доглядає хворих нишком
Не ховається під ліжком!
І багатий він, є крам,
І заморський порцелян!
Наша Феріде моторна,
Ти ж, як свиня, непроворна!
І змія твоя служниця
Збавить теж якогось Гриця.
Очі жаб*ячі не зводить
збитки на людей наводить!
Ці думки, мої малята,
Пташку мучили; Здолати
вже не в силах гнів дівочий-
Все кузену влила в очі.
Наш козак здригнувся хутко,
Запитав:"Это Не Шутка?"
Я ж хотів вдові добра,
Ну а вийшло"как всегда"
Я ж тебе, кузене, буком
Надаю з великим грюком!
Будеш знати, як чіплятись
До жінок чужих торкатись!
Це, малята, вам на гадку-
Хлопців тримати в порядку,
Щоб чужим Параскам грець!
А не то всім їм "пісець!"
На такій мажорній ноті
Хочу кінчити розмову,
А маляткам-козеняткам,
Всім гарнесньким дівчаткам-
Хутко спать!