Едельвейс

Цвітуть тюльпани на чужій землі,
На схилах гір цвітуть чарівним цвітом.
На Батьківщину линуть журавлі
Весною, восени, спекотним літом.

Не журавлі! То хлопці молоді,
То  їхні душі плачуть над землею,
Зникаючи у небі голубім
За жовтою піщаною межею.

Збирала смерть на горах урожай,
Косила цвіт щербатою косою,
Покривши димом синій небокрай,
Скропивши скелі кров'ю ,не росою.

Дзижчали кулі,бились об пісок,
Як дикі бджоли жалили жорстоко.
Невидима рука звела курок...
Залишилася мати одинока.

А син тримав на грудях едельвейс.
Десь там, у горах, квітне він весною.
-Не раз вмирав,і знову я воскрес-
Та нагла смерть стоїть над головою!

І знову в небі плачуть журавлі.
І знову душі мертвих заридали.
Не долетів до рідною землі,
А вдома десь батьки його згадали.

Останній шлях додому. В небо рейс
"Тюльпаном чорним" до рідні ,до хати.
Прострелений на серці едельвейс
Сльозою скропить посивіла мати.

Цвітуть тюльпани на його землі
Під обеліском ранньою весною.
Вернулися додому журавлі.
Афганський смуток принесли з собою.