Колискова

Із вечора доранку
Втомилися поволі
Водили хороводи
У мерехтливім полі
Зринали у повітря
Весняними думками
Полишили все геть
Неначе тії плями
Розпласталися квіти
Недбалої події
Злипалися дівочі
Мов з меду чорні вії
Несли їх хлопці вночі
Крізь стернії додолу
Лише одній красуні
Немає щастя знову
Коли усі поснули
Вона збирала квіти
Зплітала їх до купи
Неначе малі діти
Поклала їх до серця
Щось собі шепотіла
У місячному сяйві
Її надія зтліла
Полишилися трави
Полишилися думки
До самої заграви
Холодні поцілунки
Торкалися обличчя
Пелюстки в"ялих квітів
Вона їх обіймала
Немов маленьки діти
Вона їм щось казала
Про своє серце зимне
Про свої сині сльози
Що їх у землю злила
Колись-то задля того
Його вона любила
Всі весни в її серці
Мов у повітрі плили
Здавалося нічого
Не змінить тєї долі
Але одне змінило
І рознесло поволі
Розбила серце зрада
І стало льодовите
Інертне і холодне
У глибині сповите

Весна повз моє вікно
Пролітає
Весна у моїм дворі
Мене чекає
Весна та наче німа
Ти промовляєш
В твоєму серці зима
І ти не бачиш

Весна
Весна
Весна
Пролітає
Весна
Весна
Весна
Тебе чекає