Яке ж це вічне,добре слово
І скільки святості у нім.
Я промовляю його знову,
Своїм серденьком молодим.
Потрібно вічно пам'ятати
Та берегти усе життя ,
Бо мало - лиш пісні співати -
Треба молитись за буття .
Молитву нашу заслужила!
Щоб присвятити кожну мить!
Здоров'я віддала,леліяла,тужила-
Тому її серденько так болить...
Це ж через нас - її морщинки ,
Що , мов злітають із чола ,
То ж пам'ятаймо ті хвилинки ,
Що присвятила нам вона.
Мама
© Copyright: Римма Гапончук, 2014
Свидетельство о публикации №114010411315
Свидетельство о публикации №114010411315
Рецензии
