11 Карпенко-Карий. Сто тисяч. Твiр
Написав п'єсу гарну.
В ній Герасим зухвалий
Зробив ту справу марну.
Ось нещодавно прочитала
Повчальну цю історію,
В ній про Герасима немало
Дізналась зовсім скоро я.
Герасим наш небідний зовсім,
Та не всього йому хватає:
Тоді він бідкався, та й досі,
Що грошей аж ніяк немає.
Ну а якщо по правді мовить,
То всього від удосталь має,
Ніколи гав ніде не ловить,-
Кум навіть грошей тут займає.
Герасим дурить щохвилини і щомить
Усіх навкруг і навіть сина-
Він ладен сам себе перехитрить.
Як носить світ таку людину???
Роман - Герасима син вправний
І аж ніяк не хитрий він.
Авторитет не дуже гарний
Він має, бо Калитки син.
Проте не дивлячись на статус
Кохає Мотрю-наймичку Роман,
Але стається тут знов казус,
І виявляється, що, ніби, це - обман.
Вже зрозуміло тепер всім,
І кожному окремо - теж,
Що винен в цьому ГерасИм,-
Його знущанням нема меж!
Всі знають, що Калитка-
Хитріший всюди хитрих всіх,
Але порветься колись нитка
І буде знову людям сміх.
Герасим пастки скрізь розставив,
Хитрив, крутив і мудрував.
Аж вийшло так, що він підставив
Себе, і в пастку свою впав.
Схотів багато Герасим грошей -
Надумав "закрутити" махінацію.
Не розумів він зовсім цих речей -
І знов у залі глядачів овації.
Мені здається, що пізніше
Герасим усвідомить цю провину,
Що стане з часом розумніше,
Не осоромить він свою родину.
Хоча,ні... Все це-лиш надії марні:
Ніколи добрим він не стане знов,
Адже у нього статки дуже гарні -
НІЩО із ними батьківська любов!
2010 рік
Свидетельство о публикации №114010301910