Таэмниця

У Петрика маленького
Велика таємниця,
Така вона таємна,
Що й у сні вам не наснится.

І міркує він щодня,
Що ж йому робити,
З "таємницею" як грать
Вона ж належить Віті.

Чарівний такий літак,
Ну такий гарненький!
Петрик заховав його
Під светрик червоненький.

А Вітя так його шукав,
Потім гірко плакав.
Петрик й вигляду не вдав.
Дражнив Дружка, собаку.

Ввечері в своєму ліжку
Роздивлявся Петрик книжку.
Всі вляглися, а відтак
Витяг крадений літак.

(Гладить його, і чомусь
Не радіє наш Петрусь.)

Літак тату не покажеш,
Як літає не розкажеш.
Не пограєш з ним в садку,
Тільки в темному кутку.

Сумний настрій в Петруся:
Чи спитати в дідуся,
Чи пробачення просити,
Щоб не дізнались усі діти?

Підійшла до нього кішка
-"Мурка, підкажи хоч трішки!"
Мурка тихо каже - "М,яв!"
Нащо ти літак той крав!
Соромно за вчинок твій,
З ранку виправ все мерщій!

Як погано міг вчинити
Треба швидко все змінити!
Як найкраще ти зроби
Літак Віті поверни!

А ви любі дітлахи!
Пам,ятайте назавжди:
Ніколи не беріть чужого,
І совість слухайте, до того!