Помолюся й засну...

Елисавета Град
Ти мені не розкажеш,напевно...Та й не докажеш ,вже...
Будеш мовчки дивитись, з небес, на моє пустоцвіття...
Я люблю тебе,таточку, чуєш?Ти глиною мажеш,
У раю своїм, горщики ліпиш...Мовчиш,що в лахмітті.

Мій татусю,повір,я не знала!А то б підстелила...
Я б десятою обійшла...Я відбігла б на вистріл
З" Катюші"...А по сліду моїм зацвіла - ковила...
Бо кохала я,тату...Я рай тут знайшла,то був Він...

Не ридаю я,тату...Не плачу...Просто течуть мої сльози...
Це не болячіше,чим втратити тебе...Але наче тебе знову...
Він не дарував мені квітів,а лише,цілий рік - грози!
Я не люблю його більше,чим наші з тобою розмови...

Помолюся й засну...Але приснись мені краще - ти...

(с)Єлисавета Град 02.01.2013.


© Copyright: Елисавета Град, 2014
Свидетельство о публикации №114010207751
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Елисавета Град
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Елисавета Град