Нестримна спрага рве залізні пута
Тебе у світлі місячнім... зустрів.
Не голос моря – хочу твій почути.
Побудь, прошу, царицею морів.
Підніме пам’ять з серця бірку
Любов мене хвилює, як і всіх.
Колодязь пам’яті віднині - мірка
Для днів моїх, для спогадів моїх.
Про найсвітлішу мить у м’язів спомин,
Нестримність рук… жагучість губ.
Нема адреси, ім’я лиш відоме,
І пелюстка ромашки – люб, не люб?
Нестримна спрага рве зал зн пута
© Copyright: Анатолий Заступ, 2014
Свидетельство о публикации №114010203993
Свидетельство о публикации №114010203993
Рецензии