Зорю на спинах тягнуть сиві хмари,
На небокраї сріблом грає світло.
Стрілою у свідомості віки і чари
Покличе серце... говором тендітним.
І знову скачуть по степу ті коні,
Що збились у ріки із шляху.
Кохання врятували ми від злої долі,
Врятуємо ж ще раз його без страху.
Ви, як дитина, плачете, гарячі сльози
Залишили сліди на вишитій сорочці.
Душі вже досить побутової прози,
Зробіть ход королеви непорочний.
Хай ронять сиві хмари долу льодинки,
Моя рука стискає руку жінки.
Ви, як дитина, плачете, гаряч сльози
© Copyright: Анатолий Заступ, 2013
Свидетельство о публикации №113123003022
Свидетельство о публикации №113123003022
Рецензии