Розмова iз сонцем

РОЗМОВА  ІЗ  СОНЦЕМ

«Пізно хвалити сонце, коли осліп.
Радо йому заспівати у відчутті прозріння».

«Сонце грає, сонце сяє – вся природа воскресає».
               Народні прислів’я

1               

Нестримний Дух, як Сонця рух,
З ранку до ночі не стуляє очі.
Та дідько мене у полоні тримає,
У темній печері спати вкладає.
Тільки я йому не дарую покори,
Все скидаю засмучені очі угору,
Все молю нескінченного бдіння,
Бо бажаю всім серцем прозріння.
Бо життя мені в тій печері немиле…
Й-бо набридло вже чути хропіння безсиле!
Ссати вим’я не хочу з-під корови-юрби,
Що траву споживає осуди й ганьби,
Де занедбано роду коріння,
Де минає весна без цвітіння.

2               

Чарівне Сонце!
                Зроби у печері віконце!
Хай здійсняться мої сподівання.
Та почуй же моє сповідання.
Дай покохатися в світлі!
Стежку відкрий до блакиті!
Дай погулять на просторі!
Дай мені стати між зорі!
Хай все навкруг зазоріє,
Зернятко правди хай зріє!

3               

Сонечко любе – вічний мій брате,
Навчи мене, як мені сну не зазнати!
Згори, з Неба своє ладо ти ллєш,
Кожній билинці життя ти даєш.

Сонечко-лагодойко,
Обмий моє тілечко, як ту скляночку.
Розганяй темну ніч,
Не жалкуй свого світла,
Щоб усе, що не є, на землі цій розквітло!

4               

СОНЦЕ-ЦАРЮ,
Заграй мені вранці на дудочці жару,
Щоб сон мій згорів, як нікчемна імла,
Щоб люди зазнали й від мене тепла!

(З книги "Крилатий Вовк")