Новорiчне лiричне

Моя ластівко в сніжній імлі
І моя снігова королево,
Рік новий – вогняна каравела
Мчить на всіх парусах до Землі.

Ті вогні. Що чекати від них?
Чи згорю, чи зігрівшись, зумію
Хоч на палець наблизити мрію
Й дочекатись весняних відлиг.

Розтривожено виють вітри,
І, мов тигри, лютують морози,
І дві тисячі три на порозі,
І до тебе дві тисячі три…

Чи доріг, чи років, чи життів?..
Та ти й там недосяжно-далека
Й льодяна. Почуттів моїх спека –
Навіть ластівці – смерть. В чий же дім.

Я влетів, щоб зустріть його?.. Твій
Чоловік розливає шампанське,
І ти жестом приречено-царським
Свій бокал  пригубила. Постій!

Хай полопаються бульбашки,
Щоб я зміг їхній запах зібрати –
Всі минулі невдачі і втрати –
І, в мішках зав’язавши  важких,

В  корабель, що відплив, скинуть зміг
Всю минулого року отруту,
А мене у майбутнє би трутив
Твій по-справжньому радісний сміх!

Відпливає дві тисячі два,
Відпливають невдачі, печалі,
А дві тисячі три на причалі –
Перемоги, усмішки, дива.

12.2002