Хмари небо затягли

Гралась віхола у полі
Носилася з пір'їнкою собі
А пір'я знай собі так гордо
Всміхалося її

То вверх підніме пір'я
А то землею пронесе
Воно веселе думало про себе
Ось я,найкраще всюди є

Летіти можу над землею
І не торкатися поверхні я її
А то високо полечу я в небо
Хто може мати висоту таку?

Так пір'я думало про себе
Що є найкраще на землі
І не торкалося поверхні
Ходило гордо так собі

Було на злеті слави
Закрило очі славою собі
Літало все літало в небі
Не бачачи крутих доріг,що на землі

Та ось одного разу
Хмари небо затягли
Грім і блискавка заграли
Дощ пролився по землі

Так сильно йшов із неба
Залив усе по всій землі
Не видно стало пір'я
Хвалилося ,що у горі

Де ж воно поділось?
Може бачив хто його?
Ні,стискали всі плечима,
Воно далеко було від землі

Аж ось,пройшовши трохи часу
І хмари в другий бік пішли
Кружляли мухи над навозом
А там лежало пір'я і собі

Та де там вже його впізнати
Грязюкою облипло все
Немало сили вже піднятись
Навозом тхнуло навкруги

Ніхто його вже не побачить
ВисОко,що літАло від землі
А тільки мухи ,ось невдача
Спіткала пір'я у житті

А думало собі,що є найкраще
Не знало цінувати добрі дні
Все літАло не торкаючись землі
Гадало зАвжди буде так в житті

Таке повчання Бог дає сьогодні
Для всіх,хто не торкається землі
Кому закрила гордість очі
Розкрийте,дороги у житті круті