Обійми мене тою ніжністю, коли серце від ран шаленіє.
Я утримаю погляд при собі, щоб не бачити твої вуста.
Та лише від дотику твого моє тіло раптово зумліє,
але ти обіймай все одно мене, я благаю...
Не відпускай.
Я з жінок, які не просили б ні про захист, ані про любов,
та з тобою я все втрачаю, навіть землю з-під моїх ніг.
Мабуть, гордість скоро залише без пробачень і зайвих розмов,
та від того я ще щасливіша:
я ж боролась, щоб ти переміг.
Забирай в мене все, що маю, забирай все, що я люблю!
Тільки себе залиш.
Благаю.
Бо без тебе я, мабуть,
помру...
***
© Copyright: Нелли Гладких, 2013
Свидетельство о публикации №113122805769
Свидетельство о публикации №113122805769
Рецензии