Вона залишилась його згадкою,
Хоча до цього він був її мрією.
Серця обох вкрилися латками,
Віру у краще присипало інеєм.
Він пам'ятає, як зустрілися,
Вона сказала, що він її ідеал,
В очі йому ніжно дивилася,
І він не помітив, як серце своє віддав.
Вона залишилась його принцесою,
Милою дівчинкою наївною,
Попри вибрики, названі нею ж ексцесами,
Попри ігри на нервах, що були безсумнівними.
А він став для неї перейденим полем,
В якому кожен бур'ян, кожна квітка знайомі.
Інколи риби живуть в однім морі,
А вік доживають в ріці, океані, на суходолі
Чи в ресторані на миснику...
Не побажаєш й заздріснику
Таку долю, яку він собі обрав,
Адже всього себе завжди їй віддавав.
Та дівчинка зроблена, мабуть, зі сталі:
Мети досягла, знудилась, пішла далі.
бер-груд 13
Вона
© Copyright: Мира-Флора Калиани, 2013
Свидетельство о публикации №113122800044
Свидетельство о публикации №113122800044
Рецензии