Коли-небудь, якщо Господь захоче...

                Вдохновение -
                http://www.stihi.ru/2013/11/25/5943


Звичайна осінь, причаївшись, хлюпа…
Цілодобово дощик дзюркотить,
Колись всі пристрасті зберу докупи
Коли, крім м’язів, вже нічого не болить…

Коли-небудь, але хай не так швидко,
Бо хочу  радості й надії від того,
Що сльози вже не ллю у рідну свитку,
А в грудях вже давненько не пекло…

Коли-небудь, якщо Господь захоче,
Оскільки у житті він – Головний,
Приму душею вітер, що гуркоче,
Й на ґанок вийду в дощик проливний…

ххх

Обычное осеннее ненастье –
И сутками на землю дождик льёт...
Когда-нибудь меня покинут страсти –
И прекратится мысленный полёт...

Когда-нибудь..., но пусть не очень скоро,
Чтоб насладиться радужным "сейчас",
Чтоб мне хватило грустного задора,
Не прибегая к помощи врача...

Когда-нибудь, как Господу угодно, –
Поскольку только Он в сей жизни Вождь, –
Я полюблю ненастную погоду
И выйду непокрытою под дождь...