Лiна Костенко - Марную день
Неясной сути трепетную стать
Шального слова. Взнузданная рифмою,
Влетаю в ночь. Слова меня пьянят.
Я - алкоголик изведённой сути,
Её Сизиф, алхимик, муравей.
Слова мои, как надо не обуты,
На тёрне стёрли ноги до кровей.
Горят огнём и рушатся остроги,
Упавших впрах защупают слепцы.
Бесследно пропадают слов чертоги -
Лишь горстка пепла, в воду - все концы.
Оригинал стихотворения Лины Костенко:
Марную день на пошуки незримої
німої суті в сутінках понять.
Шалене слово, загнуздавши римою,
влітаю в ніч. Слова мене п'янять.
Я - алкоголік страченої суті,
її Сізіф, алхімік і мурах.
Мої слова, у чоботи не взуті,
спливають кров'ю на її тернах.
Вони горять і валяться, як вежі.
А потім їх обмацують сліпці.
І що ж, так наче й не було пожежі –
і тільки жменька попелу в руці.
Папка 23 - стихотворение 43
Свидетельство о публикации №113122801226
Благодарю вас за отклик.
Большаков Алексей 03.09.2016 21:35 Заявить о нарушении
Игорь Пшеничный 03.09.2016 21:38 Заявить о нарушении