Мoji рубаji

За склом герметичним пліток,
За клубком злих язиків-історій
Кохана моя лікаркА
Перевела мене в лепрозорій

Не схибила ніжна рука
Епікриз підписала, як поховала
Жодна не впала сльоза
Відхрестилась, на вік попрощалась

А тут, де не сунься – стіна
Потворність-німота й байдужість
Добре в Хресті є сестра
Та Кіт Вчений, - ходяча мудрість
********************************************************
100 кілограмів щастя несе в собі Настя
Ніщо не віщує чергового нещастя
Лиш вітер грудневий стогне альтово
Та підступно облідла кожна стежка й дорога

Коли кохаєш серцем й почуття відверті
Холоднокровно не бажають смерті
************************************************
Порізався обмовою – став білою вороною
Змішав вино з провинами
Всі повернулись спинами
За зраду зашпортнувся
На ноги ледве звівся
Закляк, знімів – дивився
Сміявся з себе й злився
*********************************************************
Розправивши вітрил широкі крила
Дніпрову «Чайку» правиш курсом на безжальний океан
Стрімглав на гострі ікла рифів
Хрестом канатів четвертовано штурвал
*********************************************************
Закривавлена пляма на спаленому полі побоїща
Важко поранений в муках підвестися силиться
Безсило захрипло кричить в порожнечу – «Вертайте!
Вовкам та лисам мене розтягнути не дайте!»

Надвечір гвинтівку підпер під плече ніби милицю
Безнадійно по трупу посунув каліка на схід
Покинутий напризволяще «своїми»
Він вперто вертає, шукаючи шлях до «своїх»
*************************************************************