Туман у лузі аж до гаю
Стоїть, ворушиться, тече.
Потому знову застигає,
Ляга волого на плече.
І десь отам, де плесо річки,
Іржання коней вирина.
Щеза у пелені копичка,
Немов у сивих полинах.
В густій імлі й себе не видно:
Туман такий, хоч ріж ножем
Оце довкілля, як повидло.
Ідеш – мов лізеш на рожен.
І знаєш, що розвіє вітер
Цю напасть – і мине обман.
Та на світанковій палітрі
Іще туман, туман, туман…
23.ХII.2013
Туман у лузi аж до гаю
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2013
Свидетельство о публикации №113122700632
Свидетельство о публикации №113122700632
Рецензии
Надзвичайно гарна і така зрима картинка! Іще раз переконуюся, що чудові вірші є результатом здивування душі.
Людмила Юферова 25.01.2014 20:18 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 25.01.2014 20:18 • Заявить о нарушении
Здивування душі - яке вражаюче визначення! Дякую Вам сердечно!
Вячеслав Романовський 02.02.2014 17:52 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 02.02.2014 17:52 Заявить о нарушении
