Никола Вапцаров. Пiсня Ворог у бору...

Никола Вапцаров

Пісня ("Ворог у бору...")

Переклад з болгарської Любові Цай


Ворог у бору. В цю мить
постріл навісний лунає. 
Там поранений лежить,
з болем думку він гадає:

«В груди стрелив. Я помру.
Влучно вцілив – в серці рана.
Й загубився у бору,
хутко втік, як пес поганий.

Мати горя не знесе.
Мила плакатиме в тузі.
Згодом жаль мине – та й все,
тільки не забудуть друзі.

За свободу смерть моя,
віддаю життя  я радо.
Був собі намріяв я
вмерти десь на барикадах...

З піснею, гадав... Дарма,
бо згубила куля душу.
Я б води ковтнув – нема,
і сама довкола суша...

Раптом відлягло  на мить...
Може, часом оживу я?...
Чую – десь ріка шумить,
і вода дзвенить, вирує...

Кулі свищуть з краю в край...
Чую знов удар... Прокляття...
Дай води, благаю, дай!
Падаю... Тримайтесь, браття!..»

Ворог у бору. В цю мить
відгук пострілу  страшного...
Мертвий там юнак лежить
і не чує вже нічого.



Оригінал:

Никола Вапцаров

Песен ("Във гората – враг стаен...»)

Във гората – враг стаен.
Във гората мрак и изстрел.
Той лежи, лежи ранен
и през тъпа болка мисли:
 
«Право стреля. Ще умра –
във гърдите ме улучи.
Свърна в гъстата гора
и избяга като куче.
 
Старата не ще изтрай.
Либето... ще ме прежали.
Ще прежали, то се знай,
но другарите – едва ли.
 
Тя смъртта ми, е добра.
И не жаля свойта младост,
ала исках да умра
някога на барикада...
 
Мислех, с песен... но беда –
право стреля и улучи.
Ех, да имаше вода,
а то в сух валог се случи...
 
Поолекна ми... така...
може би ще оживея?...
Някъде шуми река
и вода, вода се лее...
 
Някъде картечен лай...
Песни... нещо ме удари...
Дай вода! Вода ми дай!
Падам... дръжте се, другари!...»
 
Във гората – враг стаен.
Във гората – мрак и изстрел.
Той сега е вцепенен
и не чувства, и не мисли.