16 Кохання i творчiсть у романi М. Булгакова

У світі стало зовсім тихо,
Лиш соловей спокійно диха.
Відчув він щастя у майбутнім -
Тривожить співом незабутнім.

Аж тут кохання, мов стріла –
Може спалить тебе дотла.
Воно й тоді не залишає,
Коли вже виходу немає.

Кохання Майстра й Маргарити
Було цілком несамовите,
Проте воно, немов хутром,
Усе огортує теплом.

Вона розкрила Майстра грані:
«Моє життя в цьому романі».
Натхненням це для нього стало,
І влучне слово розквітало.

Так ніжно Майстром називала
І сон його оберігала,
Для нього шапку вишивала,
Лиш про кохання все гадала.

Майстра немає місяцями –
Вона одна разом з думками;
Його шукати намагається –
Вистава свити починається.

Його кохана Маргарита
Пішла на бал, а з нею свита;
Себе у жертву віддавала,
Як рятувать його не знала.

Вона спасла йому життя,
Бо повернула з небуття;
Його так любо обіймає,
Над ними Воланд щось гадає.

Ніде нічого не змінилось,
Як все було, так залишилось.
Кінець історії трагічний –
Очікує двох спокій вічний.

9.12.2013