Вмикаю мелодію. Відмикаю мізки.
Напливають купи почуттів.
Музика всесильна скрізь таки...
І навіть у моїй морозяній душі...
Там прохолодно... іноді лиш палить сонце.
Коли пекельне вогнище розпалиш ти
чи музика оця.
Коли я думаю про те чому не те
чому не так чому не ті...
чому не ти...
Сніжинки танyть секунди минають...
І всі навколо здавалось сваряться
здавалось кохають...
Моя зима чарівна, вона не тому холодна, що не кохає.
Вона по калюжках катається в сніжки з коханнями грає...
І із гірки по-дитячому пада й летить...
Хай ця зустріч випадок на життя одинокий й на секунду,
на мить...
Я кохаю тебе як юна дівчина,
по дитячому люблю,
по дорослому забуду швидко.
Снiжинка
© Copyright: Ирина Росстикс, 2013
Свидетельство о публикации №113122605463
Свидетельство о публикации №113122605463
Рецензии