Д.М. присвячується...
Я так легко вмістила безкрайність неба в твоїх долонях...
Зазирнула й злякалась тієї очей глибини...
Осідає мудрість з роками на твоїх скронях,
А за вікнами шепчуть осінню печаль ясени...
А дощі не вщухають. Неначе прорвало небес плотину
І залило водою весь світ аж до краю душі...
Чи то просто сьогодні якась безкінечна у просторі днина?
Чи то знову я бачу оті нескінченні пусті міражі?
Я так хочу бути тобою, тобою зігріта!
Зачекай, не щезай, мов отой невловимий дим...
...Знай, що то не тривоги, то просто бабине літо
По дорозі у небо заблудилось в волоссі твоїм...
10.09.2013
Небо в твоiх долонях
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122600204
Свидетельство о публикации №113122600204
Рецензии
