для Д.М.
Ти хотів би дізнатись, як пахне моє волосся?
Я б хотіла відчути тепло від твоєї руки...
Чи ти справді рідніший за всіх? Чи мені здалося,
Що між нами існують якісь невловимі зв`язки?
Землю вкутали рясно листки в кольорову перину.
В ній блищать де-не-де діаманти дрібненькі роси.
Я б хотіла, загорнута в руки твої, мов дитина
Завмирати від подиву серед цієї краси...
Тільки б ти і ця мить... І ця кількість любові неміряна, -
Я й не знала, які бездонні людські серця...
Що ж, можливо і справді я надто наївна й замріяна...
І ті очі, мов колір дощу... Й, ніби вітром навіяна,
Ніжність доторків...
...Ти замри...Я візьму олівця.
05.12.2013
Очi кольору дощу
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122611031
Свидетельство о публикации №113122611031
Рецензии