Маячний вiрш про пирiг iз вишнями

…Щось псилоцибе був не свіжий,
Я дивний вірш створив про їжу...
;-)

…Навалено вишні червоні горою,
палають вони, мов коштовні рубіни.
Виблискує сік і вкриває росою
солодкі скарби. І тепер Аладіна
я вже розумію. Дивлюсь бо, як він,
на любий об’єкт, та для рук – недосяжний.
Отак, маю думку, страждав Аладін,
Як подумки пестив принцесу. Звитяжно
Він йшов до мети і таки переміг,
Отримавши царські дочку й одежину.
А я ж бо дивлюсь на вишневий пиріг,
І слину ковтаю – боюся дружину.
Вона дуже пильно «шедевр» стереже,
щоб я не надгриз, бо ось-ось прийдуть гості.
Дала мені в руки рушник та фужер,
То тру, наче раб. Димом пирхає тостер.
З’явилася раптом надія в душі,
що джин усесильний появиться з диму.
І мовить: «Хазяїне мій, поспіши!
Бажання замов! Чи, хутчіш, незбориму
задачу твою доручи-но мені!..»
І я прокажу: «Мій люб’язний Хоттаб!
Нехай же продовжить Аллах твої дні,
якщо ти мене від кондитерських зваб
позбавиш, діставши оте, що я прагну.
Бажаю! Негайно!! Нехай той пиріг
у рот мій вишневу розпечену магму
потоком проллє!!!  А дружина за ріг
балкону хай зайде і диво не бачить.
Бо дасть макогоном по лобі мені,
грабунку на кухні повік не пробачить»…
…Джин зблід і утік! І бажання земні
Мої залишилися тільки у мріях.
Сльозина скупа заблукала у віях,
І згасли для мене вишневі вогні…

2010 – 26.12.2013
Пи.Си. Перероблений твір