Вітер крила зламав і втопив їх в осінній калюжі,
І зі злості жбурнув мені листя охапку в лице...
Заспокійся, мій друже! Повір, що мені не байдуже...
І я знаю, як там, де колись були крила, пече...
І не плюйся образами... Краще помовч і послухай...
Подивись, як красиво витанцьовують блюзи листки...
У жовтневих садах піднялась золота завірюха, -
Осінь щедро стелила під ноги кленові зірки...
Що було - те було... Відпусти... Зупинись на хвилину!
Ти не можеш просити належати тільки тобі!
Як повірити в те, що ти здатен любити людину,
Коли думаєш тільки про те, як вгодити собі?
22.10.2013
Кленовий зорепад
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122610677
Свидетельство о публикации №113122610677
Рецензии
