Кажуть, кохання минає з роками.
Лишається тільки звичка
тоді, як на столику перед нами
життя догоряє свічка.
Погладжу коханого сиву чуприну...
(Брюнет був, коли одружились!)
І бачу, як очі його в ту хвилину
щасливим вогнем заіскрились.
Від дотику серце в грудях завмирає!
Дарма, що ми поруч піввіку...
Кохання ніколи в душі не вмирає.
Коли воно є - то довіку.
Кохання
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2013
Свидетельство о публикации №113122506630
Свидетельство о публикации №113122506630
Рецензии