Недавно, здалося, на мене упало небо...
Здригнулися плечі, коліна торкнулись землі...
Але не жалійте мене, прошу вас, не треба,
Бо я вже навчилась, навчилась вставати з колін!
Мене не зламати! Зігнути? Зігнути можна.
Можливо, зіб`ється із ритму серцебиття.
Та я буду битись допоки, допоки спроможна!
Бо в мене є все, допоки я маю життя!
І я буду жити наперекір обставинам!
Стереотипи - залиште усі при собі!
Бо хто ви такі, що придумали кляті правила,
Де люди цінують життя як у відеогрі?!
Можливо я не Атлант... І не втримаю небо...
Можливо не встою, порву безнадійно вітрила..
Сховаюсь від світу. Жаліти мене не треба.
Бо краще сховатись, ніж жити не так, як хотіла...
23.07.2013
Недавно, здалося, на мене упало небо...
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122506073
Свидетельство о публикации №113122506073
Рецензии
