Тобі...
До тебе я також якось жила...
То ж зможу жити якось після тебе...
Можливо, зникне музика й слова,
І навіть зникне вся блакить із неба...
Та в світі ще багато кольорів
(Мені, казали, сірий теж пасує)...
Від золота очей твоїх пісків
Лиш зелень трав в очах моїх пульсує!
Але навіщо вже тоді слова,
Як у душі моїй не буде світла?
Якою б не була ота крива, -
Чи це важливо - за чи проти вітру?
Цікава гра під назвою "життя", -
Весь час вперед, саму себе шукати...
Та я не хочу бути тут одна!
Тому тебе продовжую чекати...
Я не прошу належати мені,
Та й я тобі належати не буду,
Хоч ти й запалюєш в мені оті вогні...
І ця любов в мені горіти завжди буде...
Таких як ти так важко віднайти,
Між всіх доріг і поміж всіх обставин...
Ми можем й далі по одинці йти,
Або зіграти разом проти правил.
16.07.2013
До тебе я також якось жила...
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122506012
Свидетельство о публикации №113122506012
Рецензии
