Жалостный сонет

Умей судью жалеть и скромно
Грехи его на нет свести.
Он человек, как ты: растит
Детей, жену ласкает дома.

Им нужно деньги принести,
И вправду, труд его огромный:
«Дерьмо ты песье! – суд разгромный, -
Ты враг народа!» – довести.

На шкуру ты его не зарься,
Горбом и совестью не парься.
Судьба собачья! Понимай –

Не надо грязь топтать в болото.
Жалей судью сполна в охотку,
Как жаль бывает шлюхи нам.

     ЖАЛІСНИЙ СОНЕТ

 Умій  суддю  свого  жаліти,
 Тяжкі  гріхи  йому  прости,
 Та  ж  він  людина,  як  і  ти:
 У  нього  дома  жінки,  діти,

 Їм  треба  грошей  принести,
 І  треба  -  ніде  правди  діти  -
 З  лайна  собачого  зуміти
 Державний  злочин  довести.

 Хотів  би  ти  в  тій  шкурі  бути?
 В  дугу  свій  горб  і  совість  гнути?
 Собача  доля!  Зрозумій         

І  не  топчи  багно  в  болото.
Жалій  суддю  свого  достоту,
Як  ми  жаліємо  повій. 

Перевод на русский язык с украинского – автор Михаил Низовцов.

Оригинал стихотворения на украинском языке – автор Иван Светличный
(ресурс – «Клуб поезії», Світличний Іван, творчість).


Рецензии