Шон Маклех - 32 - Мост через реку...

Мiст через рiчку Лiффi
Шон Маклех
                «…Під мостом Мірабо хай Сена плине
                Хай б’є годинник, ніч настає
                Минають дні, а я ще є.»
                (Гійом Аполлінер)

Колись давно я стояв на дерев’яному мосту над річкою Ліффі – потоком нашої долі і довго дивився зачаровано в глибини чи то води чи то буття, яке теж є потоком і подумав, що все минає, окрім Ірландії. І тоді згадавши і «Міст через річку Куай», і «Міст Мірабо» я написав таке:

На мосту дерев’яному*
Між двома берегами
Мого розхристаного «Я»,
Між двома кудлатими пагорбами**
Рудої, як сонце Гібернії
І двома способами бути
Невловиме сплетіння
Ниток буття
Зобразило ілюзію,
Яку звемо своєю свідомістю.
Пастух отар помислів,***
Вівчар старий полонин неба
Сказав мені ненароком, що
Ірландія – це сплетення доріг,
Де мости тичуться
Вказівними пальцями поручнів
У велике «Ніщо» історії,
Де кожна дорога
Без початку і кінця
А кожна стежина
Протоптана сліпими музиками.
Ми вічно стоїмо на мосту,
Зазираємо у глибину ріки часу,
Шукаємо дно цього потоку
Темного, як крук короля Коннахту.****
Зимовий дощ. Краплі.

Примітки:

* - а колись через річку Ліффі сві мости були деревяні. Це потім зрозуміли, що камінь – це кістяк, а з дерева можна робити тільки музичні інструменти і гільйотини. Тому, коли міст роблять з дерева – він автоматично стає музичним інструментом. Не грайте на ньому свої сумні мелодії…

** - а в Ірландії можна бути тільки між двома пагорбами. Навіть коли стоїш на вершині гори святого Патріка – все одно відчуваєш, що ти між двома пагорбами. Тільки не зазирайте в середину цих пагорбів – не треба…

*** - він гарний співбесідник. Певно, найкращий співбесідник. Якщо хочете поговорити про час – то тільки з ним.

**** - а колись був в Ірландії ще чорніший крук, він називався Сathanna Fhiaigh. Але не згадуйте про нього намарно…

...

Мост через реку Лиффи
Шон Маклех


                «... Под мостом Мирабо пусть Сена течет
                Пусть бьют часы, ночь наступает
                Проходят дни, а я еще есть. »
                (Гийом Аполлинер)


Когда-то давно я стоял на деревянном мосту над рекой Лиффи - потоком нашей судьбы и долго смотрел зачарованно в глубины или воды или бытия (которое тоже является потоком. И подумал (что все проходит... кроме Ирландии.
И тогда вспомнив... и «Мост через реку Куай », и « Мост Мирабо » я написал:


На мосту деревянном *
... меж двумя берегами...
... расхристанного - «Я». Моего...

Меж двумя... лохматыми. Холмами **
Рыжей (как солнце гибернии...
... двумя же способами! Быть...

Неуловимое.

Сплетенье!! Нитей. Бытия...
... иллюзию. Изобразило.
Какую... (назовём своим сознанием...

Пастух стад помыслов ***
Пастух... долины неба! (сказал мне невзначай...
Ирландия - сплетение дорог.

Где... тычутся мосты...
... всё. Указательными пальцами перил...
В великое «Ничто» истории.

Где... каждая дорога - без начала и конца...
А каждая тропинка (музыкантами...
Протоптана. Слепыми.

Мы вечно...
(на мосту...) Стоим.

Заглядываем (в глубину реки времён...
... и. Ищем дно...
(от этого потока...
Темного.

(как ворон...) Короля Коннахта. ****
... и зимний. Дождь.
(за каплей...
Капля...

...

Дождь.
Зимой.

...

Примечания:

* - А когда-то через реку Лиффи сваи моста были деревянные. Это потом поняли, что камень - это скелет, а из дерева можно делать только музыкальные инструменты и гильотины. Поэтому, когда мост делают из дерева - он... автоматически становится музыкальным инструментом. Не играйте на нем свои грустные мелодии ...

** - А в Ирландии можно быть только между двумя холмами. Даже когда стоишь на вершине горы святого Патрика - все равно чувствуешь, что ты между двумя... холмами. Только не заглядывайте внутрь... этих холмов - не надо...

*** - Он хороший собеседник. Вероятно, лучший собеседник. Если... хотите поговорить о времени - то... только с ним.

**** - А когда-то был в Ирландии... еще чернее ворон, он назывался Сathanna Fhiaigh. Но... не вспоминайте о нем напрасно...