Не сумуй, що догорає осінь,
Що сльозяться хмари у цю мить.
І, що сивий іній, а не роси,
Барвами веселки мерехтить.
Не сумуй, що верби та тополі
Жалібно схилились до води.
Що вони беззахисні та кволі,
А вже студять землю холоди.
Не сумуй, що тихо, так не дзвінко
В танці заспівали журавлі,
Обігріті сонячним барвінком,
В небесах далеко від землі.
Не сумуй, минеться не помітно
Час зими. Як проросте трава
Ти почуєш знову крик привітний -
Радості пташиної слова…
Не сумуй, розтанула вже осінь
І не плачуть хмари, більше ні…
Лебединий пух тепер, не роси,
Снігурі збирають на вікні.
Не сумуй...
© Copyright: Александр Корнелюк, 2013
Свидетельство о публикации №113122408082
Свидетельство о публикации №113122408082
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.