Она дитя погибших атлантид

ВОНА ДИТЯ ЗІТЛІЛИХ АТЛАНТИД
Максим Замшев
 
 Вона дитя зітлілих атлантид...
 Ширяють літаки у височіні
 Без неї... а чи знає цілий світ,
 Який то смуток в тій душі вечірній,
 Коли додому з праці – на поріг!
 Її в кімнаті не вмістить. Вже час в Париж,
 В жаркі обІйми Франсуа Війона;
 Дитинство, мама, в блИскітках дахИ –
 Яскравий сон, та ранок новим дзвоном
 Озветься в розкуйовдженій душі;
 В вікно сувійний той комфорт постУка –
 То шлях туди, де поля опустіла мука...
 І натюрморт вичавлює твій зір:
 Та склянка кави і цигарок купа.
варіант перекладу українською мовою:
Ангеліна Соломко
 
Максим Замшев
ОНА ДИТЯ ПОГИБШИХ АТЛАНТИД

 Она дитя погибших Атлантид,
 Над ней летят пустые самолёты.
 Никто не знает, как она грустит,
 Когда приходит вечером с работы.
 Ей тесно в комнатах. Пора в Париж
 Гулять под ручку с Франсуа Вийоном.
 Ей снится детство, мама, блёстки крыш,
 Но утро огрызается проёмом
 Окна, где блочный мается комфорт,
 Где путь открыт к пустующей Голгофе,
 И страшен каждодневный натюрморт
 Из пачки сигарет и чашки кофе.

p://www.stihi.ru/2006/01/16-508


.
 НА ДРЕВНИ АТЛАНТИДИ Е ДЕТЕ

 На древни атлантиди е дете,
 летят над нея празни самолети.
 Не знае никой как тъга расте,
 след работа до вкъщи щом докрета.
 Недраги стаи. Време е в Париж
 до Франсоа Вийон да се разхожда.
 Сънува мама, детство, волна вис,
 но утрото се зъби невъзможно
 в прозореца, с кварталния комфорт,
 прикриващ път към пустата Голгота,
 и тоз вседневен страшен натюрморт –
 пакет цигари и кафе самотно.

 Превод от руски език на български език: Красимир Георгиев