Никола Вапцаров. Пiсня про любов

Никола Вапцаров Пісня про любов

Переклад з болгарської Любові Цай

Бетонним тягарем сумна
тривога простяглась усюди.
Душа у відчаю: – Війна!
Вогонь і кров бентежать груди.

Тривога слід лихий кладе
й снує по всіх усюдах нині,
на захід сонячний іде,
вона – в безмежнім небі синім.

У час буремний, час борні,
коли ламають нас надвоє,
чи гріх такий, скажи мені,
що марю, мила, я тобою?

Чи, може, завинив  я тим,
що в цім гармидері фабричнім
крізь шал картечі й сивий дим
кажу: – Люблю тебе навічно!..

Любові нашій голубі
простори світу надто тісні,
тому сьогодні я тобі
пишу таку коротку пісню.


Оригінал:

Никола Вапцаров ЛЮБОВНА



Като бетонен блок над нас
тежи барутната тревога.
Душите ни ръмжат: - Война!
В душите кръв, и смут и огън.

Аз виждам тоя смут дори
сега в фабричните комини,
на запад в залеза или
в небето тъй спокойно синьо.

И в тези дни, кажи ми ти,
когато ни притягат в обръч,
в сърцето, грях ли е, кажи,
че пазя още кът за обич?

Кажи ми грях ли е, че пак,
дори и в този шум фабричен,
процепен с зъл картечен грак,
си мисля: - Колко я обичам!...

Да, вярно, мъничкият свет
на нашата любов е тесен,
затуй със поглед, впит напред,
ти пиша толкоз малка песен.