Останн поколiння
А скільки у душі в них залишилось шрамів!
І постріли гармат уві сні бачать не раз,
Вони воювали за свободу для всіх нас!
Ох,скільки поробила ця війна лихого,
Вже всі боялись не чужого, а навіть й свого.
Скільки було зрадників навкруги,
Не було кому подать руки!
І пам'ятають вони той трагічний час,
Як полягло не мало воїнів за нас,
Бо там напевно їхні діти і батьки,
Вони у це не вірять,хоч й пройшли уже роки.
Ця страшна вітчизняна війна
Жити й розвиватись людям не дала.
Десятки тисяч,а можливо й сто
Так просто під шар землі лягло.
Коли вони ці жахи розповідали
То сльози на очах вже не приховали.
Шануй їх і не дай відчути рани,
Бо ми останнє покоління,яке бачить ветеранів!
31.05.2013
Свидетельство о публикации №113122401439