Про руденького Пухнастика

Руденький Пухнастик,
Ти ж моя киця
М'якенька така,
Що й у сні не насниться!
Хвостик у смужках,
Трикутником вушка,
Зубки, як голки,
Нігті-приколки.
Скуштуй смачний супчик,
Чи, може горішку?
Ні- каже киця,
Хочу я мишку!
Хоч би яку:
Велику, маленьку,
Тільки ії, смачненьку, сіреньку!
Ось тільки мишок в квартирі немає,
Тому Пухнастик на м'ячик стрибає...
Полює на всіх,
І кожную мить, мою ловить ніжку,
Аж ніяк ходить.
Якщо у лапи попав олівець-
Він вже художник-
Спритний "малювець".
Якось Пухнастик м'ячик котив,
І раптом бабусін глечик звалив.
Ой і злякався кіт бідолашний
Сховався в куточку
І нявка, нещасний!
Але ж за хвилину,а може за п'ять
Знову Пухнастик почне полювать.
То з ліжка стрибає,
Горішок катає,
Червоні стрічки,мов люльку гойдає...

Вдягаюсь.Збираюсь на двір погуляти!
Пухнастик-"няв-няв",й мене треба взяти.
-Ти ж знаєш Пухнастик,бабуся не зла,
Але ж не дозволить з тобою, вона,
Удвох нам гуляти...
Ти ж будеш тікати,
В віконце стрибати,
Зовсім в чужу,
не в свою хату.
Уважно послухає рудесенька киця
І піде у ліжко теплесеньке, грітись!
В клубочок загорнеться
Біля подушки,
Лапою вкриє трикутні два вушка.
Буде в теплі гарнесенько спати,
Поки на дворі я буду гуляти!
Я так сподіваюсь, насниться йому,
Що зловить він мишку,
Ну хоч би одну!