Мамі і татові присвячується...
Відшуміли сади, заціловані сонячним літом,
І серпнева гроза покотилась клубком за межу,
А мені залишилась осіння мелодія вітру
І прощальне, тужливе журавлине у небі: «Кру-кру»
Златоглаві сади, сивочолі старці-ясновидці,
Ви навчали мене як жити і творити красу,
Ви звіряли мені важливі життя таємниці,
Ви казали: «Рости, дитино. Служи добру.»
Я сіяла щастям від рідної усмішки матері,
Від обіймів батька, теплоти його сірих очей...
А мені посміхались рожевим цвітом яблуні
І манили вишні маревом білих ночей...
Галопом роки по бруківці життя промчали...
І далеко за обрієм, на одну коротесеньку мить
Забриніло відлуння дитинства. І затихло в тумані.
Як скінчилося літо... і мама... і тато...
І мої незабутні сади...
Серпень, 2000
Батькам
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122300914
Свидетельство о публикации №113122300914
Рецензии
