Очищення вогнем

А вогонь розгорівся вмить, все спаливши до тла, мов солому...
Полум`яними язиками зализав давні шрами-рубці.
І душі захотілось враз повернутись так сильно додому
І пройтися босоніж по рідній, росянистій, батьківській землі.
 
Рідна земле, країно моя, я душею до тебе лину,
У які б далекі й чужі не заносила доля краї.
Бо невже це можливо? Невже, - не любити свою Батьківщину?
Край, де мама колись життя через біль дарувала тобі.
 
Де так ніжно лунала над полем материнська душа-колискова,
Крізь ті ночі гарячого літа, повні маревом білих цвітів,
Де губились червоні маки в золотистих полях колоскових,
Й починались тернисті шляхи до примарних далеких світів...
 
...За спиною лишились дороги, запорошені пилом минулим,
Так завалені густо камінням перемог і болючих невдач...
Мчать у безвість шалено роки... Вже й третина життя промайнула...
І я вкотре знову стою на помітці із написом "СТАРТ"...
 
Все минуле згоріло в вогні, мов стара, пересохша солома,
Залишивши позаду золу й запах тлілої самоти...
Я втомилась бродити світами. Я готова вернутись додому.
Де не буде нікого, крім нас...
                Тільки ми...
                Тільки ми...
                Тільки ми...


16.05.2013