Вiд високих вершин аж до синього-синього моря...

Від високих вершин аж до синього-синього моря,
Крізь широкі степи до глибоких донбаських шахт,
Пролягли Батьківщини моєї безкрайні простори
Так заквітчані ніжно різнобарв`ям весняних шат.
 
Там на півночі шепчуться поміж собою діброви,
А під Києвом трави буяють в зелених лугах,
І південні  соняхи крутять за сонцем голови,
І ширяє вітер по широченних степах...
 
А в Карпатах дрімають зеленоокі смереки
Під тужливе протяжне звучання гуцульських трембіт.
Ти поглянь в небеса! Знов додому летять лелеки,
Повертаючись в рідне гніздо із далеких орбіт.
 
А в полісських болотах ночами гуляють феї...
Захлинається Київ в каштанових пінних цвітах.
І широкий Дніпро - країни моєї трахея -
Розганяє воду, мов кисень, по берегах.
 
А на заході мріють маки в неспілому житі
І літають бджоли над запашним чебрецем...
Схаменися, народе! Навчися все це любити!
Бо не можна плювати матері рідній в лице!

01.05.2013