Д.М. присвячується...
Я люблю засинати, схилившись тобі на плече,
І вслухатися в стук твого серця, немов в колискову,
І ловити твій подих... Від ніжності в грудях пече,
Коли ти посміхаєшся, ніжно так, ледь загадково...
Глибина тих очей так чаруюче манить мене,
Коли дивишся ти в мої очі так гаряче-пристрастно...
А за вікнами дощ обмиває природи лице,
І прорізує темінь нічну час від часу блискавка...
Твої теплі долоні лежали на моїх плечах,
Твої губи губились десь там у моєму волоссі...
І вогонь витанцьовував танго на наших ногах...
І шалено так билося серце в нічнім безголоссі...
Сірий ранок заглянув крізь шибки на мокрім вікні,
Заблукавши зі сну в лабіринті внутрішніх двориків.
Ми сплелися руками і всміхалися увісні...
І лиш капельки поту блистіли міріадами вогників...
27.03.2013
Я люблю засинати, схилившись тобi на плече...
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122300865
Свидетельство о публикации №113122300865
Рецензии
