Усе пройшло. І я ненавиджу безмежно
Щасливі пари, що тримаються за руки,
Як він її цілує обережно.
А я сама, хоч не чекала на розлуку.
А бувало...
Якось весною заметіль гуляла.
А він завжди холодний, наче лід.
Ти знаєш, мамо, я тоді приготувала
Порцію гніву на обід
І дві тарілки,що летять додолу.
Слухай, мамо...
Коли ти гордий - то чекай біди,
Та ще й коли ця гордість невблаганна.
Ми зним були як паралельні два світи:
Світи, де править хаос та омана.
Знаєш, люба...
Не можу більш в собі тримать цей крик!
І всі "давно пробачені" образи.
Було так добре, як він взяв...і зник..
Але дзвінка достатньо-я лечу одразу.
Мамо, я стомилась...
Не любить.Він брехати не зумів.
Не зміг мені всього себе віддати..
Ти скажеш: "Скільки ж він тобі болів!
Тепер крім мене тебе нікому втішати!"
Знаю, мамо...
Слушай, мама...
© Copyright: Осень Наталия, 2013
Свидетельство о публикации №113122307335
Свидетельство о публикации №113122307335
Рецензии