ДЛЯ МАМИ...
Крізь попелище від душевних згарищ
Думками знову я бреду туди,
Де, мріями спрямована у далеч,
Росте верба на березі ріки...
Там ранками клубочаться тумани
І грають блиски сонця на воді...
Старі дуби, столітні дідугани,
Повчально так шепочуть щось вербі.
Вона киває, так немов все знає -
Ну що нового скажуть їй дуби?
Їй вітер ніжно коси заплітає...
... я бігала маленькою туди,
В тім так давно забутім дивокраю,
В обійми кучерявої верби
І, обіймаючи її, кричала: "Знаю!"
Ти казочку мені розповіси!"
Я слухала, вона розповідала,
Бешкетник-вітер коси розплітав...
А потім, пам`ятаю, міцно спала
У теплій хаті в мами на руках...
Неслися вдаль роки, я виростала.
Дитинство злинуло, мов птах, у небуття...
Та тільки в спогадах до мене крізь тумани
Старенька посміхається верба.
Серпень 2003
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122300607
Свидетельство о публикации №113122300607
Рецензии
