(присвячено Ю. Д.)
Потону в твоїх карих очах,
Запорошена сумом, як осінь.
Я не можу забути твій смак,
Твого літа омріяну просинь.
Знову спогади... Шепіт трави,
Що нагадує давню розмову,
Іскри з вогнища, квіти з роси,
Спраглий погляд у даль голубову.
Божевілля шаленим вогнем
Обпікаєш, примарившись снами.
І це глибше в мені з кожним днем.
І це створює щастя між нами!
Потону в твоїх милих очах...
Потону і забуду тривогу.
Я впізнаю твій дотик в вітрах,
І дощем упаду на дорогу.
Голос пам ятi
© Copyright: Ковальчук Ульяна, 2013
Свидетельство о публикации №113122301411
Свидетельство о публикации №113122301411
Рецензии