Тихо, ненько Україно!
Спи, маленька, не кричи!
Бо не чують люди крику,
Бо згоріли всі мости...
Вже забули тихий гомін
Не пам'ятають весь той жах...
Як люди мучились, страждали,
Коли домівки покидали
Уже не треба ветеранів,
Що захищали нас грудьми!
Уже всі москалями стали
І говорять як вони...
А то ж війна! Там же вмирали!
Діди наші полягли!
Голодомор... Забули його...
Шевченко молить: "Як могли"
А людям вже не треба цього,
Не треба віршів і пісень...
Святого їм нема нічого!
І церква наче та мішень...
О, Божечко! Що ж коїться з народом?
Молю, на вірний шлях їх поверни!
Нехай згадають свою породу
І зрозуміють: "Що ж це ми?"
Нехай обіймуть матір-неньку,
Вона ж... заплаче, як колись...
Та розцвіте її серденько
"УКРАЇНОЮ ГОРДИСЬ"!!!!!!!!!!!
18.08.2013
***
© Copyright: Кв Точка, 2013
Свидетельство о публикации №113122200784
Свидетельство о публикации №113122200784
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.