Що ж зажурився так, Тарасе?

 Що ж зажурився так, Тарасе?
То ж на горi там така вада…
Базiкати немає часу
Божкам – Говерла, людям – зрада.
Нiщо у свiтi не змiнилось
Вiд написання “Заповiту”
Розбрати теж не припинились…
Тепер за нього платять мито.
Не вiдмiнив раба й рабинi,
Днiпра ревiння в псевдоволi
З дитинства, як примара долi,
Кружляє вороном i нинi.
Та не хвилюйся так, Тарасе!
Вночi ти прийдеш в парк мiсцевий
За грошi, як свавiлля часу,
Тебе вшанують”корол єви”.
То ж стiй спокiйно тут,Тарасе!!!
Хай пани-дебiли пузанiють
Й пiд дудку пляшуть Вiдопляса
Та з “дурi”, мабуть, сатанiють.
Тебе сюди занапастили,
Заперли тут на п’ єдесталi…
На “БIСА” “ВОЛЮ” вiдпустили…,
А ми- мремо…що ж буде далi?!
Брехня одна, мiй брат Тарасе!!!
Доплюндрували рiдну неньку…,
То ж бандюганiв вихиляси,
Вже не витримує серденько.
I вiд смеркання до свiтанку
Дзижчить горiлка, домiш в пивi,
“Дебiломани”, “дебiломамки”…
З дiтьми…, з цигарками…, “ЩАСЛИВI”!!!
I чути лише рiдну мову,
Аж вiд Росiї за Карпати
Крутi дебiли кривдять слово
Вiд Украї ни…й кожне з матом.
“СВОЇ ” ж зганьбили Украї ну,
бо тож пройдисвiти, неБОГи…,
а молодь у кав’ярнях гине…,
не баче iншої дороги.
Як пiдмiнили людям волю…
Робочий люд – раби й рабинi…
Зневiривсь люд у сво їй долi…
В краї нi, як у домовинi.
Тож не хвилюйся так, Тарасе!!!
Бо далi значно гiрше буде
Тебе Iуди кличуть “КВАСОМ”…,
Бо там…украї нськi Iуди…й вони всюди…!!!
Чом ти похмурий брат Тарасе…!?
Та охолонь…не переймайся…
То ж полi тдурнi в вихиляси
Вi ршi пиши, своi м займайся. 

Бо дiє  з принципу жадоби
Звi ряче гуртування зграї   
В безлюдяностi  помирає ,
Що до душi  було подоби.

Та не хвилюйся так Тарасе
Та Лесi передай вiтання
Ми вже готу ємо повстання
Нема на теревенi часу.       брат       
   
    Голос ГРОМАДИ.
 19 серпня 2010 р.