Лесь Прима
Фантасмагорія ночі
Нерви мої, - мов оголені струни,
А особливо – вночі:
Наче озвалися лунами трУни, -
Нишкни:
- це Шнітке кричить!...
Дивний це стан:
бо лишень на дві ноти, -
наче зернинки: «ре», «ля»… -
Озиминою - у зимній скорботі…
Вже не до сну:
Сон – рілля…
Гоголі-моголі ночі напнули,
Вії підтримує Вій,
Тихо:
немов світ слину проковтнув був…
Пес дико пискнув:
«Каві…»…
Фантасмагорiя ночi
© Copyright: Александр Приймак 1, 2013
Свидетельство о публикации №113122211287
Свидетельство о публикации №113122211287
Рецензии