Зима спорудила свої білі вежі
В яких я томлюсь, мов Рапунцель казкова,
Вдивляючись в темне й холодне безмежжя,
Я вікна оздоблюю бісером слова.
Утома, немов непохитна фортеця,
крутими стінами оточила мене.
В грудневих сутінках мені доведеться
шукати проміння - весняне й вогневе.
З надією в серці та з сніжним волоссям
Іти, потопаючи в білих заметах.
Нехай мої мрії тремтячі та босі,
Та їх полум'ям зігрівають планети.
зимове
© Copyright: Каарина Емельянен, 2013
Свидетельство о публикации №113122100745
Свидетельство о публикации №113122100745
Рецензии