Залиш. Не муч оту солодку рану.
Немає вже до Раю вороття.
Навіки вже зостанемось ми в морі,
солодкої спокуси вороття.
Усе, що було згублено, задовго
до цієї миті – не для нас.
Усе, що було коли-небудь нашим,
розтануло, як сон мого буття.
І хоч усе життя шукай дорогу,
повір, тобі і стежки не знайти туди.
Я знаю. Я вже намагалась. Тому,
прошу, облиш усі ці марнотратні спроби.
Не муч мене.. прошу. Благаю!
Навіщо знову сіль ту на очах?
Залиш усе як є.. Не муч цю рану..
Нам не пройти вже знов, по спалених мостах..
Не муч цю рану..
© Copyright: Лена Король, 2013
Свидетельство о публикации №113122107072
Свидетельство о публикации №113122107072
Рецензии