Мы потомки киевских князей

Мы потомки киевских князей,
Мы потомки смердов и холопов.
Мы идем землей богатырей
И тропой обычных хлеборобов.

Землепашцев верной бороздой
В день Иванов. Чары и купели
Заведут потайною тропой
На поляну. Грянут свиристели

Тайного язычества души,
Пляса, игрищ славного народа.
Ты тысячелетьем их души,
Но возьмет славянская природа

В руки бубен, барабан в бедро.
И прыжок с разбега, с лета в пламень.
Разольется по устам вино,
Был и мед, но было все равно.
Это – генетическая память!
20.11.13

Ми нащадки київських князів,
Ратників і смердів-землеробів.
Шляхом йдемо тих богатирів
І стежкою мирних хліборобів.

Та за мить опинимось інде
На поліських капищах між лісу.
Хоч коли, а хоч в Іванів день
Розтуляє час свою завісу.

І пливуть віночки по струмку.
Шаленіють парубки навколо.
Як дівчину вирвати з кругу,
Із сплетіння кос та рук із кола.

Розігнатись з нею і щомдух
Перестрибнуть полум’я за руки.
Пролетівши так, очистить дух
І в кохання зануритись муки…

Випить з нею думки та слова,
Мов вина чаклунського привади.
То генетика, чи ДНК?
То слов’янський дух. Даємо ради.
20.12.13