Замало народитись українцем,
Ще треба й докумекати - чому?
(Із збірки Василя Чубура „Междуречье”)
Говорять: українці люблять сало,
Гребуть на дачах землю, мов кроти.
Їм треба, щоб скрізь хрюкало, нявчало,
Бо мають ненажерливі роти.
...Це – маячня. Ми просто працьовиті.
Й хоча не проти шинки та м’ясця,
Збираєм залюбки волошки в житі.
Від їх краси добрішають серця.
Весною птахом линемо до саду
Понюхати смородину й вербу,
Почути солов’їну серенаду
Чи обійняти молоду траву.
А ще коли заквакає болото,
На скрипочках заграють цвіркуни,
Не варто всіх запитувати: що то?
Це – наші душі, вільні скакуни.
Ми – правнуки Шевченка та Гребінки.
Романтики... Але нас не скорить.
Бо лише українці й українки
Так можуть жити
й землю так любить.
На захист землякiв. Громадянська лiрика
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113122004827
Свидетельство о публикации №113122004827
Рецензии
Наш народ - талановитий i працьовитий! Я пишаюся тим, що я - українка.Вiрш сподобався своєю волелюбнiстю i влучнiстю порiвнянь!
Маргарита Калион 09.03.2014 01:25 • Заявить о нарушении
Маргарита Калион 09.03.2014 01:25 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.