Осiннi марева. Валентина Лысич. Перевод с укр

Осінній день великим смутком повен,
Мов намальоване, завмерло все живе.
Осіннім  маревом пливе по річці човен.
Осіннім маревом до мрій пливе.

Моя душа, мов човен, безталанна,
І доля крутить все її, кудись несе.
Туди дійти, де буду я кохана,
Не вистачить нам  осені на це.

А я надіюсь і тужу дощами .
Устигнуть вчасно дуже хочу до весни.
Кораблик долі мій, минувши грізні брами,
Приб"ється до причалу, чи у сни?

Осіннє марево - до болю рідне...
Осіннє марево... Його хтось оспівав?
Чи, може, смутку почуття не гідне,
Щоб мій кораблик в осінь  відпливав?


Осенний день унынием наполнен.
Как нарисованный мир замер, но живой.
Теплу нет места - холод непреклонен
И осень грёзами плывёт с моей мечтой.

Моя душа, как лодка, бесталанна,
Она безропотна, судьба её несёт.
Туда дойти, где буду я желанна,
Немало времени с сомнением уйдёт.

И разливаюсь дождевою лужей,
К мечте стараюсь я попасть к весне.
Судьбы кораблик проплывёт сквозь стужу.
Пробьюсь к причалу может быть во сне.

Мираж осенний близкий мне до боли.
Холодный и дождливый, кто его воспел?
Пожалуй огорчаться мне не стоит.
К весенним берегам кораблик мой успел!